По дорозі назад до Майсену Поліна перемикала радіостанції у пошуках сучасних модних треків, Захар заснув на задньому сидінні, а я за кермом подумки перебирала події сьогоднішнього дня. Це був вівторок. У дітей канікули, а я взяла відпустку на цей тиждень між німецьким і українським Великоднем, щоб трохи відпочити і напекти пасочок.
В той день ми поїхали до Пульсніцу – невеличке містечко поблизу Дрездена. Тут випікають і продають пряники.
Німецький пряник про традицію – його тут випікають з 1558 року. Сімейний рецепт передається із покоління у покоління без змін – одна й та сама пропорція прянощів, обов’язкові 6 тижнів визрівання тіста, однакова товщина розкатки, впізнаваний розпис та аромат. Під Різдво зʼявляються різні види – з шоколадною глазурʼю, наповнені яєчним лікером, з мʼятою, вишнею. У місті навіть музей є – всього кілька кімнат, але з великою колекцією вишуканих бляшаних коробочок, у яких пряники доставляли до двору у різні часи. Там же у музеї можна купити готові основи – пряники без декору- і розписати їх прямо там за своїм бажанням, що ми з дітьми і зробили.
Моя фантазія ще малювала кафе у вигляді пряничного будиночку і дегустацію різних сортів пряників з чашкою ароматної кави в ньому, але такого ми там не знайшли. Знайшли сарайчик розфарбований під казковий будиночок та кафе, де можна було замовити каву і купити місцеву випічку. Я знайшла пакуночок квадратних пряників. Вони видалися мені занадто сухими і я вирішила, що це ідеальна основа для медовика. Вдома переказала їх сметаною- і , вуа ля!, – вийшов чудовий десерт – згадка про нашу поїздку.
Цікавинка: Ми знайшли у місті ще одну дуже затишну сімейну пекарню. Продавчиня порекомендувала взяти білковий брецель – Familienrezept. Він дуже легкий і ледь солоний, печуть зі збитих білків, тому ще й дієтичний 😉
. . . з привітом із Саксонії! 
Залишити коментар